Каталог статей

Усе нові й нові виклики педагогіці сьогодні кидає саме життя: швид­ко дорослішає молодь, усе гостріше виявляються кризи її самосвідомості й самовираження, усе важче дається її виховання.
          Проблеми пошуку ефективних шляхів формування особистості й громадянина в нових умовах є особливо важливими для загальноосвітньо­го навчального закладу, результат діяльності якого безпосередньо завер­шується в рівні сформованості в учня певних особистісних якостей. Мета освіти сьогодні полягає в тому, щоб підготувати конкурентоспроможну особистість, яка потрібна на ринку праці, розвинути в учнів потребу в самозміненні, зацікавленість в знаннях-трансформаціях, психологічних знаннях.
         У створенні простору життя учня, його умінні жити і працювати в умовах сучасності головну роль, звичайно, відіграє вчитель.
         З переходом до ринкових відносин та демократизацією життя нашо­го суспільства, гостро постало питання вдосконалення підготовки вчитель­ських кадрів, формування в них нових якостей, зокрема здатності бути провідником дитини в її самопізнанні, саморозвитку і особливо самореалізації. Тому набувають актуальності дослідження з проблем розвитку особистісних ділових якостей педагогів у різних формах педагогічної роботи, оволодіння знаннями і вміннями з питань технології проектування, уміння створювати власні проекти, стимулювання науково-пізнавальної допитли­вості і педагогічної творчості вчителів.
Потрібно формувати цілісне становлення професійно-компетентної особистості вчителя, спроможного розв'язувати творчо, на високому рівні складні професійні проблеми, виховувати ділову конкурентоспроможну особистість на ринку праці.
        Питання професійної компетентності і педагогічної майстерності людини, в тому числі і педагога у вітчизняній психолого-педагогічній лі­тературі досліджуються багатьма авторами (В. Андрєєв, Ф. Аунапу, О. Гнатишина, І. Котлярова, І. Ліпсіп, С. Макаров, А. Маркова, Є. Павлютенков, В. Тарасов). Аналіз науково-педагогічної літератури сві­дчить, що професійна компетентність розуміється як: сукупність профе­сійних умінь людини як суб' єкта діяльності, її здатність практичного ви­користання цих умінь у професійній діяльності; форма виконання профе­сійної діяльності, обумовлена глибоким знанням властивостей предметів, вільним володінням змістом своєї праці, а також відповідністю цієї праці професійно-важливим якостям особистості, її самооцінці, ставленню до праці.
       Однак проблема цілеспрямованої підготовки вчителя щодо форму­вання ділової особистості учня потребує поглибленого дослідження, сис­тематизації й теоретичного узагальнення.
      Формування особистості вчителя - одна з найважливіших проблем, яка хвилює не тільки працівників освіти, а й усю нашу громадськість. Адже ніхто не стане заперечувати, що від того, наскільки підготовлений учитель до освітнього процесу в навчальному закладі, залежить якість його педагогічної діяльності, а зрештою, і якість підготовки школярів до життя. Ураховувати специфічні вікові та індивідуальні особливості, органічно включатися в процес розвитку конкурентоспроможної особистості учня здатний педагог-професіонал.   

     Перетворення вчителя-предметника на педагога-професіонала є непростим, але можливим процесом. На відміну від вчителя-предметника педагог-професіонал є суб'єктом педагогічної праці, а не тим, хто носить сукупні наукові знання, він зорієнтований на роботу з людиною, а не на трансляцію знань, умінь, навиків, вміє практично працювати з освітніми процесами, будувати соціа­льно-педагогічні ситуації, здібний і до побудови своєї діяльності, її зміни та розвитку. Педагог-професіонал творчо підходить до своєї діяльності, ні одну програму не виконує як «залізничний розклад». Творчість педагога - це процес, в якому він реалізує і затверджує свої потенційні сили і здібнос­ті, в якому він, сам розвивається.

         Для того, щоб вчитель зміг сформувати конкурентоспроможну діло­ву особистість учня, йому необхідно створити власний імідж ділової лю­дини, зрозуміти сутність ділової жінки-вчителя. Ділова жінка-вчитель не просто професіонал, вона успішна людина за своєю суттю. Важливим мо­ментом для неї є цілісність сприйняття власного образу, адекватна самооцін­ка, опора на свої сильні природні дані, розвиток особистих ділових якостей. Успішність ділової жінки-вчителя - це вміння йти в ногу з сучасністю.
       Щоб шкільні педагоги могли виконати це завдання, як ніколи, потрі­бно вчитися гнучкості, нестандартності мислення, долати його ригідність. Цінними для вчителя стають: гостре почуття нового, відмова від консерва­тизму, готовність до перегляду звичної педагогічної філософії. Сучасному педагогові не обійтися без здатності до емпатії та рефлексії, вміння аналі­зувати успіхи, труднощі й невдачі та своєчасно коректувати діяльність свою і своїх вихованців. Новий час, нові соціальні умови, нове соціальне та індивідуальне замовлення освіти диктують потребу в розвитку, динамі­ці, перетворенні. Сучасний педагог повинен уміти творити, проектувати.
          Ще двадцять років тому технологічний підхід майже не використо­вувався у вітчизняній практиці. А тепер про педагогічні технології гово­рять усюди: на педагогічних нарадах, у пресі, на науково-практичних кон­ференціях. Ця проблема не настільки проста, як це здається на перший по­гляд. Вона полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору та ме­ханізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчаль­ному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і його особистої творчої індивідуальності.
          Готовність учителя до навчання школярів проектної діяльності є не­обхідним елементом його професійно-педагогічної культури, що дозволяє забезпечити грамотне, професійне та творче впровадження ідей технологі­чної культури у школі.
         Проектна форма роботи вимагає глибоких знань з певних галузей науки, спеціальної підготовки, високого професіоналізму вчителів. Під час роботи над проектом учитель виконує функцію консультанта. Він допома­гає учням у пошуку інформації, координує процес роботи над проектом, підтримує, заохочує учнів. Знаючи добре свій предмет, він має бути ком­петентним і в інших галузях науки, розуміти своїх учнів, враховувати їхні можливості й інтереси, бути комунікабельним, толерантним, творчим. Дія­льність учителя не обмежується лише передаванням знань або організаці­єю навчально-виховного процесу, а має бути представленою як соціаліза­ція, коли вчитель створює середовище, умови навчання та виховання для активної соціальної дії, проектної діяльності. Учитель сам оволодіває ме­тодологією проектування на теоретичному, практичному і творчому рівні. Так, учителі дізнаються про основні теоретичні положення проектної дія­льності, методику розробки проекту, типологію проектів, їх видову харак­теристику, структуру проекту, особливості діяльності учасників проектної діяльності. Учителі оволодівають вміннями розробляти критерії оцінюван­ня проектної діяльності учасників проекту та її результатів.
             Творча співпраця вчителів і учнів у проектній діяльності дає позити­вні результати. Створюються комплексні проекти у:

•  системі учнівського самоврядування - «Що я можу змінити в житті моєї школи», «Шкільна соціальна реклама», «Моя корисна справа, зроблена для громади», «Учнівське самоврядування моєї мрії», «Модель компетентного лідера», «Цікава перерва», «Дозвілля старшокласників» і т.д.
• системі «учень-учитель-батьки», де в роботу включаються бать­ки учнів, а вчителі створюють власні проекти - «Стань творцем свого жит­тя», «Традиції і реліквії моєї родини», «Шкільна мода крізь роки», «Мій професійний проект», «Мій найкращий життєвий проект», «Створи свій імідж» і т. п.
• навчально-виховному процесі (на уроках, факультативних курсах тощо) - «Учнівська молодь має право», «Шкільне подвір'я», «Проблема утилізації сміття», «Здорове покоління XXI століття», «Видатні особистос­ті регіону», «Професії, яких потребує ринок праці», «Я відкриваю власну справу», «Презентація моєї організації (фірми)», «Місто моєї мрії», «Про­фесійні орієнтири успіху», «Економічні зв'язки мого міста», «Комп'ютерні технології керівництва фірмою» тощо.

  системі «Школи самовиховання» (класні години) - «Мобільний телефон: за і проти», «Молодь каже «Ні!» наркотикам», «За майбутнє без СНІДу», «Розшукується людина з добрим серцем», «Допоможемо ветера­ну», «Простягни руку допомоги дітям з особливими потребами», «Тепло душі ветеранам педагогічної праці», «Допоможемо у створенні «Дитячої лікарні майбутнього», «Професія майбутнього», «Хочу бути успішною ді­ловою людиною», «Видатні місця регіону», «Пам'ятники району та їхня історія» і т.п.

               І, нарешті, реалізація педагогічного задуму неможлива без розвитку умінь слухати, чути й розуміти учня, організовувати з ним діалог, диску­сію, конструктивно критикувати. Роль педагога повинна полягати в тому, щоб допомогти учням подо­лати розрив між тим, що вони знають, і тим, що бажають знати, відповіда­ти на їхні запитання та задовольняти потребу в нових знаннях. Починаючи роботу з учнями на вихідному поточному рівні, учитель стимулює їхнє зростання й самореалізацію, розвиває здібність до навчання. Такий педаго­гічний процес можливий лише за умов співробітництва між усіма його учасниками.  Виконуючи на перших стадіях роботи прохання вчителя, учні, зрештою, стають самоорганізованими і звертаються по допомогу до стар­ших тільки в особливих випадках.
           Відомо, ми добре вчимо того, що пережили самі, а у власному досві­ді більшості з нас не було нічого подібного, тож, як показує життєвий і професійний досвід, ролі вчителя і учнів повинні змінитися. Передувсім вони повинні стати вільними. Свобода - це вища загальнолюдська цін­ність, і усвідомлення цього повинно сприяти такій побудові педагогічного процесу, яка на кожному етапі освіти підтверджує вічну заповідь: нізащо не принижувати гідності людини.
         Доречно сказав К. Ушинський, що «учитель живе доти, поки він учиться. Як тільки він перестає вчитися, у ньому вмирає вчитель» . Кожний спеціаліст має поповнювати, поглиблювати та вдосконалювати свої знання. Щоб успішно вирішувати завдання, які стоять перед сучасним вчителем, щоб бути для учнів завжди цікавою людиною, треба постійно навчатися самому. Кожен вчитель має активно працювати над собою - це залог професійного успіху. Учитель має обов' язково займатися самовихо­ванням. Двигуном цього процесу є бажання змінити себе і вдосконалитися.
           Отже, той педагог, який постійно працює над розвитком в собі моти­вації до оволодіння духовною культурою, створенням власного іміджу, по­глиблює та урізноманітнює знання, орієнтується на систематичне вдоско­налення своєї професійної майстерності спроможний виховати ділову кон­курентоспроможну особистість на ринку праці. Звичайно, що школа може успішно виконувати свої функції щодо виховання підростаючого поколін­ня тільки у тісному взаємозв' язку із сім' єю. Тому подальше дослідження передбачається провести у напрямі вивчення ролі батьків у формуванні ді­лової конкурентоспроможної особистості учня.
http://ximi4ka.ucoz.ua/vid_profesionalizmu_vchitelja.doc