Інтерактивні прийоми навчання

Для вчителя хімії не є секретом те, що саме від того, яке враження справляє на учня ця наука, залежить і його ставлення до неї в подальшому. Якщо примушувати учня механічно запам’ятовувати не дуже зрозумілий для нього матеріал, то в нього інтерес до хімії, якщо і був, то зникне. До того ж, механічне запам’ятовування не потребує активної роботи учня на уроці, що може з самого початку привчити його байдикувати протягом заняття. Тому треба шукати нові підходи в засвоєнні хімії. Для цього треба вибрати технології навчання, а це конструювання навчального процесу з гарантованим досягненням мети.

Існують технології:

• традиційного навчання;

• проблемного навчання;

• ігрові технології навчання;

• технологія особистісно орієнтованого навчання;

• розливального навчання;

• колективного способу навчання;

• розвитку критичного мислення;

• програмованого навчання;

• проектна технологія;

• модульного навчання;

• колективного творчого виховання та інші.

В даний час відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження новітніх освітніх технологій. Одна з таких - технологія інтерактивного навчання, яка дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття.

Цілі і завдання інтерактивного навчання:

• розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різних джерел;

• можливість перенесення отриманих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів;

• формування глибокої внутрішньої мотивації.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання.

Мета інтерактивного навчання - реалізація навчальних цілей, загальний розвиток учня, надання кожному з них оптимальної можливості в особистісному становленні й розвитку, розширення можливостей самовизначення.

Інтерактивні технології умовно поділяються на чотири групи:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання.

2. Інтерактивні технології кооперативно - групового навчання.

3. Технологія ситуативного моделювання.

4. Технології опрацювання дискусійних питань.

Інтерактивні технології підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якійсь мірі знімають перенавантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір. Результат інтерактивного навчання – створення дидактичних умов для ситуації успіху дитини у процесі навчальної діяльності, збагачення її мотиваційної, інтелектуальної та інших сфер. Кожен спосіб сприйняття знань та інформації має свої переваги та недоліки. Тому навчання має бути пристосоване до індивідуальних потреб різних учнів. Це вимагає від учителя різноманітних підходів у навчанні. Викладання є мистецтво, а не ремесло – у цьому корінь учительської справи. Весь час винаходити, вимагати, удосконалювати – ось єдиний курс учительського робочого життя.

Класіфікація прийомів інтерактивного навчання:

• прийоми повторення раніше вивчених тем;

• прийоми підвищення зацікавленості до навчального матеріалу;

• прийоми повторення і закріплення вивченого на уроці;

• прийоми колективної учбової діяльності;

• прийоми письмового контролю. Цей матеріал дозволяє з легкістю підібрати прийоми на різних етапах уроку.

Класифікацію прийомів повторення раніше вивчених тем.

Мета – неодноразове повторення раніше вивчених тем і розглядання їх у різних зв’язках та контекстах для глубокого засвоєння матеріалу.

1. Своя опора: учень складає авторський опорний конспект всієї раніше вивченої теми.

2. Повторюємо з контролем: учні розробляють списки контрольних запитань до всієї раніше вивченої теми.

3. Повторюємо з розширенням: учні розробляють списки питань, відповіді на які дозволяють доповнити знання з усієї раніше вивченої теми.

4. Перетинання тем: учні підбирають (або розробляють) свої приклади, задачі, гіпотези, ідеї, запитання, які пов’язують останній вивчений матеріал із будь – якою раніше вивченою темою, яку пропонує учитель.

5. Пінг – понг: для перевірки домашнього завдання до дошки викликаються два учня, які по черзі ставлять один одному запитання, клас оцінює якість запитань і відповідей.

Класифікація прийомів підвищення зацікавленості до навчального матеріалу.

Мета - підвищити зацікавленість до навчального матеріалу на кожному етапі уроку, а особливо на початку уроку коли треба організувати і спрямувати навчально-пізнавальну діяльність учнів до досягнення основної мети (мотивація, актуалізація раніше засвоєних знань та вмінь, їх об’єктивізація).

І Організаційний етап уроку:

1. Приваблива мета: перед учнем постає проста, зрозуміла і приваблива для нього мета, при досягненні якої він хоч - не – хоч виконує і ту навчальну дію, яку планує педагог.

2. Здивуй: учитель знаходить такий кут зору, щоб навіть повсякденне стало дивовижним.

3. Відтягнута відгадка: - на початку уроку учитель загадує загадку (цікавий факт), відгадка на яку (ключ для розуміння) буде відкрита на уроці під час роботи над новим матеріалом; - загадку (цікавий факт) дати наприкінці уроку, щоб розпочати з неї наступне заняття.

4. Фантастична добавка: учитель додає до реальної ситуації фантастику.

5. Практичність теорії: введення в теорію учитель здійснює через практичну задачу, корисність якої очевидна учням.

6. Питання до тексту: перед вивченням тексту учням ставиться задача: скласти до нього список питань.

7. Сформулюй мету: учитель пропонує учням сформулювати мету після повідомлення теми і декількох речень – підказок.

8. Оголоси тему: після ознайомлення учнів з метою, педагог пропонує їм оголосити тему уроку.

9. Театралізація: мета – невеличка розіграна театралізована сценка.

10. Потренуй мозок: коли учні порозв’язують задачі які запропонував учитель, їм пропонують оголосити тему і сформулювати мету уроку.

ІІ Перевірка домашнього завдання, всебічна перевірка ступеня засвоєння змісту навчального матеріалу:

1. Базовий аркуш контролю: на першому ж уроці нової теми учитель вивішує „Базовий аркуш контролю”. В ньому перелічені основні правила, поняття, формулювання та формули, які повинен знати кожен учень.

2. Світлофор: при опитуванні учні підіймають „світлофор” червоним або зеленим боком до вчителя, сигналізуючи про готовність відповідати.

3. Показова відповідь: один учень відповідає біля дошки, інші слухають, а потім провести „стислий розбір польотів” з учнями (вживати не дуже часто).

4. Опитування ланцюжком: розповідь одного учня припиняється на будь – якому місці і передається іншому учневі жестом учителя. І так декілька разів до закінчення відповіді.

5. Естафета по базовому аркушу контролю: на усіх партах знаходиться аркуш з однаковими питаннями, по команді учителя один за одним учні одного ряду відповідають послідовно на ці запитання, потім учні іншого ряду на ті самі запитання і. т. д. (учитель по кожній відповіді робить собі помітку).

6. Аркуш захисту: перед кожним уроком, завжди на одному й тому самому місці, лежить „Аркуш захисту”, до якого кожен учень без пояснення причин може вписати своє прізвище і бути впевненим, що його сьогодні не спитають. Зате і вчитель, підшиваючи ці аркуші, тримає ситуацію під повним контролем.

7. М’яке опитування: учитель проводить тренувальне опитування, але сам не вислуховує відповідей учнів.

8. Кажи мені – так чи ні: учитель загадує дещо (назви речовин, формули тощо). Учні намагаються знайти відповідь за допомогою питань, які задають учителю. Питання повинні бути сформульовані так, щоб учитель відповідав тільки словами „так”, „ні”, „і так, і ні”.

9. Ідеальне опитування (майже жарт): учні самі оцінюють ступінь своєї підготовки й сповіщають про це учителю (учитель тільки питає: хто сьогодні готовий на „відмінно ,добре...”). Примінять дуже рідко.

10. Взаємо опитування: учні опитують один одного за базовими листами (роботи в парах).

11. Навчальний мозковий штурм: вирішення творчої задачі організується у формі навчального мозкового штурму (учні усього класу повинні знайти якомога більшу кількість рішень на пропоновану учителем ідею).

12. Театралізація: мотивація - невеличка розіграна театралізована сценка.

13. Чітка команда: учитель відпрацьовує з учнями декілька чітких команд (3-4) (один раз відпрацювати – багато раз можливо використовувати).

14. Ігри у випадковість: учитель включає в урок елементи випадкового вибору.(Як у телевізійній грі „Що? Де? Коли?”, тільки об’єктом випадкового вибору може стати задача, рівняння, тощо).

15. Обговорювання домашнього завдання: учитель разом з учнями перевіряє домашнє завдання від якого залежить якість уроку.

16. Фантастична добавка: учитель додає до реальної ситуації фантастику (мотивація).

17. Практичність теорії: введення в теорію учитель здійснює через практичну задачу, корисність якої очевидна учням (мотивація).

Класифікація прийомів повторення і закріплення вивченого на уроці.

Мета – активне й розвиваюче повторення і закріплення вивченого на уроці.

1. Власна опора: учень складає опорний конспект за новим матеріалом.

2. Власна опора: учень складає опорний конспект за новим матеріалом.

3. Повторення з контролем: учні складають низку контрольних запитань до матеріалу, вивченого на уроках.

4. Повторення з розширенням: учні складають низку запитань, що доповнюють знання з нового матеріалу.

5. Власні приклади: учні готують свої приклади до нового матеріалу.

6. Опитування – підсумок: закріплюючи матеріал, учень ставить запитання, що змушують аналізувати вивчене.

7. Обговорюємо домашнє завдання: вчитель разом з учнями обговорює, яким має бути домашнє завдання, щоб новий матеріал був якісно відпрацьований.

8. Знайди помилку! Діти шукають помилки в тексті та виправляють їх.

9. Прес – конференція: вчитель не розкриває тему цілком, учні ставлять запитання, що розкривають її цілком.

10. Навчальний „мозковий штурм”: учні вчаться точно мислити, говорити, слухати, самостійно аналізувати.

11. Гра – тренінг: якщо необхідно виконувати багато однакових завдань, учитель може створити ігрову ситуацію з досягненням мети.

12. Гра у випадковість: учитель включає в урок елементи випадкового вибору.

13. „Так чи ні”: відповідь вчителя або учня на конкретне запитання.

14. Ділова гра „Компетентність”: модель реально виробничої, наукової та іншої діяльності.

15. Ділова гра „Точка зору”: дискусія за раніше підготовленим матеріалом двох груп з викладом і захистом своєї точки зору.

16. Тренувальна контрольна робота: вчитель проводить контрольну, як завжди, але в журнал оцінки вис-тавляються тільки за бажанням учнів.

17. Усне програмне опитування: учень вибирає одну правильну відповідь з кількох запропонованих.

18. Взаємоопитування: учні опитують один одного за поставленим раніше запитанням.

19. М’яке опитування: вчитель проводить тренувальне опитування, але сам не вислуховує учнів (робота в групах із двох осіб).

20. Світлофор: використовується для коригування знань, під час виконання різноманітних завдань. Учень піднімає „світлофор” червоним або зеленим боком, якщо він правильно або неправильно виконав завдання, виконав або не виконав його взагалі.

21. Слабка ланка: Пригадуючи всі нові терміни уроку перший учень називає один термін, другий попередній і свій, третій – два попередні та свій і т. д. Порядок слів зберігається. Якщо учень помилився, то наступний не виправляє його, а говорить: „Слабка ланка”.

Класифікація прийомів колективної учбової діяльності.

Мета – навчити дітей колективній співтворчості, розв’язуванні задач гуртом.

1. Організація роботи в групах:

   1. групи отримують одне й те ж саме завдання;

   2. групи отримують різне завдання;

   3. групи отримують різні завдання, які працюють на спільний результат.

2. Спіймай помилку: Діти шукають помилку групою, сперечаються, радяться... Зробивши певний висновок, група вибирає спікера. Спікер передає результати учителю або оголошує завдання й результат його виконання перед усім класом.

3. Прес – конференція та питання до тексту: діти складають списки питань, поділившись на групи.

4. Своя опора:

• група складає опорний конспект уроку чи теми на аркуші великого формату;

• декілька сильних учнів раніше отримують творче домашнє завдання: скласти опорні конспекти на різні раніше вивчені теми. На одному з уроків ці учні стають тренерами. Клас ділиться на групи, із кожною групою працює такий тренер, користуючись власним опорним конспектом.

1. Навчальний мозковий штурм: вирішення творчої задачі організується у формі навчального мозкового штурму.

2. Гра „Компетентність”: кожна команда зацікавлена у знаннях кожного свого учасника.

3. Гра „Науково – дослідницька лабораторія”: учитель готує творчі завдання, контролює їх виконання і оцінює їх.

4. Гра „Точка зору”: дві групи учнів доводять правильність протилежних точок зору.

5. Гра – тренінг: якщо необхідно виконати велику кількість одноманітних вправ, учитель вводить іх до складу ігрової оболонки, у якій ці дії виконуються для досягнення ігрової мети.

6. Гра „Так - ні: учитель записує твердження, а учні записують у зошит „+”, якщо воно є правильним, або „ні”, якщо виявиться хибним.

7. Дай собі допомогти: учитель максимально використовує ситуації, в яких учні можуть йому допомогти.

8. Радиться: з будь – яких складних питань, проблем у взаєминах учитель радиться з дітьми.

9. Шпаргалки: учням пропонується прочитати текст, його зміст треба передати з допомогою умовних значень або схем (шпаргалки). Після того, коли учні віддадуть учителю, підходять до учителя, витягують любу шпаргалку і відтворюють текст. Відзначаються найкращі шпаргалки та доповідачи.

Класифікація прийомів письмового контролю.

Мета – більш адекватно перевірити знання.

1. Фактологічний диктант: читаються базові питання (5-7 на варіант). Робота ведеться у швидкому темпі: тут немає необхідності у роздумах, повинна працювати пам’ять.

2. Вибірковий контроль: перевіряти роботи учнів вибірково.

3. Тренувальна контрольна робота: учитель проводить контрольну роботу як завжди, але оцінки до журналу йдуть тільки за бажанням учнів.

4. Бліц – контрольна: контроль проводиться у високому темпі, щоб виявити, наскільки засвоєні прості учбові навички, якими зобов’язані оволодіти учні для подальшого успішного навчання.

5. Релейна контрольна робота :контрольна проводиться за текстами задач, розв’язаних раніше.

6. Видалення джерел: найсильнішим учням дати другі варіанти контрольної роботи. Удосконалення педагогічної діяльності впливає на розвиток особистості вчителя та учня, оскільки зовнішня дія, як правило, справляє вплив на психічні процеси, які в свою чергу якісно змінюють діяльність, виводять її на рівень творчості. Педагогічна технологія –один із спеціальних напрямків педагогічної науки.

Отже, організація різних видів педагогічної діяльності передбачає використання варіативних технологій та прийомів, які визначають своєрідність методів роботи вчителя й учнів, надають індивідуальний характер їх діяльності. Аналіз результатів роботи дозволяє виділити ряд переваг порівняно з традиційною системою навчання. Головним є продуктивна робота учнів на уроках і систематичні заняття вдома, що забезпечує успішне засвоєння шкільного курсу хімії.