Роль навчання відповідальності у вихованні

Уявіть ситуацію: ваша дитина пізно повертається додому. Ви щосили намагаєтеся переконати її приходити вчасно. Але вона знову й знову порушує правила. Ви перепробували всі засоби: намагалися показувати дитині позитивний приклад, пояснювали наслідки її поганої поведінки. Нарешті ви встановили їй обмеження: не даєте грати в комп'ютерні ігри, не пускаєте гуляти. І, врешті-решт, жоден із методів виховання не дав позитивного результату.

Знайома ситуація? Прийшов час поговорити про те, чим відрізняється покарання від наслідків за погану поведінку.

Що таке наслідки за погану поведінку?

Наслідки – це те, до чого призводить вибір, вчинки й дії людини. Наслідки можуть бути як приємними, так і поганими. Наприклад, якщо ви багато їсте, у вас може заболіти живіт. Якщо ви добрі до когось, імовірно, він буде так само добрий до вас. Розуміння наслідків допомагає нам учитися на власному досвіді й розвиватися. Коли дитина відчуває наслідки своїх дій, вона усвідомлює свої помилки, вчиться приймати більш зважені рішення виправляє свою поведінку. Показуючи дитині наслідки її поведінки замість того, щоб її карати, ми не проектуємо на неї свою злість або розчарування.

Наслідки за погану поведінку відрізняються від покарання

Караючи дитину, ми даємо їй сигнал: «Думай, як я, інакше за допомогою покарань я все одно змушу тебе погодитися зі мною». Покарання не передбачає поваги до думок та рішень дитини, навіть якщо вони помилкові. Покарання виникають через наші страхи та злість. Ми змушуємо дитину робити те, що ми від неї очікуємо, не проявляючи при цьому любові та співчуття. Такий підхід не вчить її бути відповідальною за свою поведінку й може віддалити її від вас.

З іншого боку, розуміння наслідків поведінки допомагає дитині зрозуміти свій вибір і відповідальність за нього. Завдання батьків при цьому – допомогти дитині приймати наслідки вибору, виправляти їх, як би складно й неприємно це не було. При цьому ви поважаєте право дитини на прийняття власних рішень, навіть помилкових. Ви підтримуєте з нею добрі стосунки, не виявляєте своєї злості й розчарування.

Розглянемо це на простому прикладі. Ваш 13-річний син, затримуючись допізна, не телефонує вам й не говорить, де він знаходиться. Раніше ви карали його, забираючи на кілька днів мобільний телефон. Дитина засвоїла, що коли вона не поводиться належним чином, її чекає покарання. Але вона не знає, як чинити правильно. Як у такому випадку показати їй наслідки її поведінки?

Дотримуйтеся такого ж сценарію, але, перш ніж щось зробити, запитайте себе: «Чого повинна навчитися дитина, як вона повинна поліпшити свою поведінку?» Можливо, ви хочете, щоб вона прислухалася до того, що ви їй говорите, й не забувала телефонувати вам, коли затримується. Щоб мотивувати дитину чинити так, можна дозволити їй ненадовго виходити на вулицю з друзями у вихідні. Протягом цього часу вона повинна телефонувати й повідомляти, де знаходиться. Якщо вона справно буде це робити, можна з часом дозволити їй виходити гуляти довше. Так вона зрозуміє, що дозвіл погуляти накладає на неї певну відповідальність (вона повинна зателефонувати й повідомити, де знаходиться). Також дитина розуміє необхідність виправдати вашу довіру.

Або, наприклад, ваша донька не хоче виконувати жодних домашніх обов'язків. Що ви хочете змінити в її поведінці? Природним наслідком може бути те, що ви поїдете самі до крамниці, не взявши її з собою. Замість цього доручіть доньці зробити щось удома. Так вона зрозуміє, що члени родини теж можуть не рахуватися з нею, якщо вона сама ні з ким не рахується. Виконуючи додаткові домашні обов'язки, вона також засвоїть, що її безвідповідальність може викликати незручність для всієї родини.

А якщо цей метод не працює

Зрозуміло, виховання за допомогою наслідків працює тільки в тому випадку, якщо дитина готова змінювати свою поведінку. Можливо, вам буде неприємно це чути, але поведінка дитини залежить тільки від неї самої. Можливо, вашому синові буде спричиняти незручності відсутність мобільного телефону, і він погодиться телефонувати вам і повідомляти, де знаходиться. Але це залежить тільки від нього. Ваше завдання – показати наслідки його поведінки, незалежно від того, яке рішення він прийме.

Якщо поведінка дитини вам не подобається, ви можете почати встановлювати дитині занадто жорсткі наслідки, намагаючись контролювати її. Не робіть цього. Пам'ятайте, що тиск на дитину не є вашим завданням. Ви просто хочете показати їй, що в житті кожне рішення, як хороше, так і погане, тягне за собою певні наслідки. І дитина повинна сама вирішити, змінюватися їй чи ні.

Як правильно пояснювати дитині наслідки її поведінки

• Зробіть паузу та все обміркуйте. Щоб дитина навчилася відповідальності, потрібно обдумано встановлювати їй наслідки за її дії. Візьміть паузу й тільки після цього поясніть дитині своє рішення. Подумайте, який урок вона повинна винести з цієї ситуації? Яку виховну мету ви переслідуєте?
• Будьте послідовні. Ви не можете змусити дитину змінитися, але ви можете чітко встановлювати наслідки, які навчать її робити правильний вибір. Будьте послідовні, навіть якщо бажаний результат прийде не відразу.
• Будьте уважні. Зосередьтеся на своїх завданнях, дайте дитині свободу дій. Ваше завдання - встановлювати для дитини справедливі й реалістичні наслідки за її дії. Завдання дитини – вибрати, як чинити в такій ситуації, і взяти на себе відповідальність за свій вибір.
• Говоріть конкретно й по суті. Пояснюйте їй наслідки, ґрунтуючись на фактах, а не на емоціях. Не приймайте поведінку дитини на свій рахунок, хоч це може бути й важко. Розмови на підвищених тонах або вмовляння не допоможуть змінити поведінку дитини, і з часом ви знову будете розчаровані. Зосередьтеся на своїх рішеннях, незалежно від того, як поводиться дитина.
• Усвідомте межі своїх можливостей. Коли ви зрозумієте, що змусити дитину діяти певним чином просто неможливо, у вас з'явиться набагато більше шансів вплинути на неї. Коли ви не здійснюєте тиску на дитину, у неї залишається більше енергії на те, щоб приймати зважені рішення. Наслідки, які ви для неї встановлюєте, змінюють її поведінку природним способом.
• Використовуйте «Я-повідомлення». Встановлюючи наслідки, краще говорити від свого імені, а не звинувачувати дитину. Дитина краще сприймає, коли батьки пояснюють їй свою позицію, а не просто вказують, що їй потрібно робити. Наприклад, коли ви говорите: «Я не буду розмовляти з тобою таким тоном», ви даєте зрозуміти дитині, що її поведінка є неприпустимою. Якщо ж ви говорите їй: «Ти не повинна так зі мною розмовляти», вона, ймовірно, буде відстоювати свою позицію.