У давніх легендах, оповіданнях та рукописах містяться дані про унікальні технічні досягнення давніх держав. Чимало таких винаходів дійшло до наших днів і є прикладами блискучих інженерних розробок давнини. Інші ж були втрачені, так що навіть згадки про них породжують дискусії про те, чи існували вони насправді.

Вашій увазі пропонується добірка із 6 цікавих згаданих у давніх письмових джерелах технічних розробок, які пізніше були втрачені.

Грецький вогонь: хімічна зброя

Використання грецького вогню римлянами проти кораблів Фоми Слов’янина, мініатюра Іоанна Скилиці, Х—ХІ ст. Ілюстрація: Wikimedia Commons

Речовину, відому під назвою «грецький вогонь», широко застосовували візантійці з 7 до 12 століття під час морських битв. Цією рідиною вистрілювали із мідних труб — сифонів, вона горіла на воді, і, за переказами, загасити її можна було тільки оцтом, піском або сечею.

Рецепт виготовлення грецького вогню візантійці суворо тримали у тайні, і зрештою він був втрачений. Відомо, що аналоги грецького вогню в ті часи використовували також англи, русичі та китайці.

Гнучке скло

До нинішніх днів дійшли лише три згадки у давніх джерелах речовини, яку називали гнучким склом або vitrum flexile, і науковці мають сумніви щодо того, чи існував такий матеріал насправді.

Вперше історію його створення написав Гай Петроній Арбітр, що жив у 27—66 роках до нової ери. За його переказом, матеріал із дивовижними властивостями представив один зі склодувів імператору Тиберію (правив у 14—37 роках). Майстер взяв скляний сосуд і кинув на підлогу. Від цього той не розбився, а тільки пом’явся, і склодув легко повернув «скляній» ємності втрачену форму.

Нібито побоюючись того, що цінні метали знеціняться, Тиберій наказав відрубати голову скляних справ майстру, щоб секрет виготовлення гнучкого скла помер разом із ним.

Гравюра, що зображує, як за допомогою параболічних дзеркал за розробкою Архімеда були підпалені римські кораблі біля Сіракуз. Ілюстрація: Wikimedia Commons

Давньогрецький математик Архімед (287—212 роки до нової ери) розробив зброю яка використовувала поліровані бронзові щити, щоб відбити та направити у певну точку сонячні промені.

У 2004 році таку зброю намагалися зібрати в рамках програми «Руйнівники міфів», однак їм це не вдалося, і вони зробили висновок, що вона була вигаданою. Пізніше, у 2005 році, побудувати таку зброю спробували студенти Массачусетського технологічного інституту, і їм це вдалось: за допомогою системи відбивачів вони спалили човен у гавані Сан-Франциско.

 

Римський бетон

Споруда, зведена із використанням бетону 2 тисячі років тому, Рим, Італія.

Бетон, що використовували у будівництві давні римляни, значно перевищує за міцністю та довговічністю сучасний: у той час як споруди, побудовані за Римської імперії, збереглися протягом тисячоліть, сучасні проявляють ознаки старіння вже через 50 років експлуатації.

В останні роки дослідники доклали немало зусиль, щоб з’ясувати, який секретний інгредієнт  входив до складу римського бетону. Ним виявився вулканічний попіл.

 

Дамаська сталь

Меч, викуваний із дамаської сталі.

У Середні віки клинки із дамаської сталі виготовляли на Близькому Сході. Зварювальний булат, який називали дамаською сталлю, славився своєю міцністю. Існує твердження про те, що до початку промислової революції це був найміцніший відомий людям метал, однак нині його існування часто піддають сумніву.

Альтернативна дослідниця Кріс Херст стверджує, що для виготовлення таких клинків використовувались свого роду нанотехнології — в тому сенсі, що матеріали в процесі виробництва сталі реагували на квантовому рівні. В матеріалі нібито формувалась структура із нанотрубок, що приводило до його виключної міцності.

Так це було насправді чи ні — сказати важко, але очевидно, що історія надійно зберігає багато цікавих загадок!