Сайт вчителя хімії Шопінської Людмили Миколаївни

7 порад вчителям від викладачів та викладачок Гоґвортсу

ximi4ka — Thu, 27 Aug 2020 13:34:53 GMT

Серія книг про Гаррі Поттера захоплює чарівністю світу, небуденними історіями, магією. Звісно, наші вчителі щоденно творять дива на уроках, та чому б не повчитися у таких незвичних колег? Викладачі у книзі наділені магічними силами, досконало володіють певними категоріями магічних (і не дуже) знань, та головна їхня заслуга у тому, що вони знали, які знання потрібні підопічним.

Урок від професорки Макґонеґел: не бійтесь брати на себе відповідальність

Професорка все своє життя провела у школі магії і була відданою їй. У найскрутніші для Гоґвортсу часи вона не боялась брати на себе відповідальність та ставала на захист слабших, протистояла сильнішим. Вона підтримувала вчителів та учнів, не займаючи найвищої посади, просто інакше вона не могла, адже на першому місці справедливість.

Ми знаємо, що вчителі постійно відчувають тягар відповідальності за дітей, за виконання навчального плану, за успішність… (список безкінечно довгий). А інколи хочеться перекласти тягар відповідальності ще на когось. Але мова йде про більш глобальне розуміння цього слова. Не бійтесь брати на себе відповідальність як вчитель, який здатен робити цей світ краще, наперекір усьому.

Урок від Рубеуса Геґріда: ризикуйте та відстоюйте свої переконання

Коли Рубеус тільки заступив на посаду, він міг навчати учнів вирощувати черв’ячків, як і всі вчителі до нього. Це ж традиція, перевірена часом, це безпечно та досить легко! Та замість цього він вчив дітей дружити з драконами, чудернацькими створіннями, до яких більшість дорослих побоялися б підійти. Це був ризик, який міг стати поразкою та завершенням кар’єри для вчителя. Та замість цього він надихав учнів і будував з ними міцні зв’язки.

Це не значить, що ви маєте наражати учнів на небезпеку. Та вчителям інколи потрібно пробувати нові речі, а інколи й помилятися, обравши щось не те, але інколи невдача – це добре. Та якщо ви ризикуватимете, то станете тим вчителем, якого учні згадують до старості.

Урок від професора Слизорога: не обирайте собі улюбленців

Професор Слизоріг був вражений потенціалом Тома Реддла. І піддавшись на вмовляння, передав заборонене знання про те, як досягти безсмертя. Професор був гарною людиною і чудовим вчителем, та саме він створив Воландеморта, обравши Тома своїм улюбленцем.

Запитайте у школяра, чи дратує його, коли у вчителя є очевидні фаворити (і ця дитина не входить у їх число), і він відповість – так! А може ще й додати, що його демотивує така позиція, що він не хоче навчатися на таких умовах.

Найкраще, якщо вам вдасться час від часу хвалити кожного зі школярів, рівномірно комунікуючи з кожним із дітей. Та демонстративна робота лише з улюбленцями спровокує поділ класу та відкриє між вами і дітьми прірву нерозуміння.

Урок від викладачки Сивіли Трелоні: залишайтесь собою, навіть якщо вас не розуміють

Колеги вважали Сивілу дивачкою, хтось принижував її знання, хтось ставив під сумнів її дар та потрібність науки віщування у магічному світі. Учні подеколи відверто кепкували з неї. Та вона лишалася вірною собі, вдосконалювала своє мистецтво. А її дар активізувався у найвідповідальніший момент, коли від того залежало чиєсь життя. Для когось вона стала взірцем вірності собі.

На жаль, у школі інколи утворюється ієрархія предметів, буцімто деякі важливіші за інші. Так само до деяких вчителів можуть ставитися дещо зверхньо. Але цінність кожного – у собі. І варто про це пам’ятати.

Урок від професора Снейпа: більше практики

Найкраще матеріал засвоюється на практиці – коли його проживають, а не коли про нього говорять. Потрібно відчути, а не лише почути. Маленькі чарівники не просто читали підручники про те, як літати на мітлах, вони літали! Вони бруднились у шкільній оранжереї, вирощуючи рослини. Вони кожен новий урок закріплювали на практиці.

Навіть професор Снейп вимагав не теорію, а практику, з першого заняття. Він є блискучим прикладом вчителя, який вміло організував групову роботу, де кожен може показати себе. Гоґвортс є ідеальним зразком закладу освіти, де використовується проектне навчання.

Урок від учнів Гоґвортсу: дозволяйте школярам навчати

Деякі з кращих уроків були проведені не викладачами школи, а дітьми. Гаррі Поттер разом з друзями сформував армію Дамблдора та взяв на себе роль вчителя, віддаючи усі знання однокласникам. У ньому не було зверхності, він знав, що потрібно їм, як підбадьорити кожного.

Не бійтесь давати більше повноважень учням. Адже у такому разі вони більше цінують навчання, саме так твориться справжня магія. Звісно, не завжди усе буде за планом, але це матиме чудові результати.

Урок від вчителів Гоґвортсу: не забувайте про доброзичливі відносини

Дійсно плідна співпраця учня та вчителя починається з доброзичливості. Перш ніж професор Люпин навчив Гаррі користуватися закляттю «Патронус», йому довелось зазирнути у душу та поділитися спогадами про батьків хлопчика. Замість того, аби вигнати Гаррі зі школи за порушення правил, професорка Макґонеґел запросила його до команди з квідичу. Це стало зародком безмежної любові до Гоґвортсу. Дамблдор роками плекав добрі стосунки з хлопчиком, і у складну хвилину Гаррі взяв на себе відповідальність з порятунку школи та світу.

Дружні відносини є основою навчання. А коли школяр знає, що йому довіряють та піклуються про нього, його не страшить ні твір, ні складне рівняння, ні Темний Лорд, який, здавалося б, надто могутній, аби його подолати.

https://naurok.com.ua/post/7-porad-vchitelyam-vid-vikladachiv-ta-vikladachok-go-vortsu

Історія України за 5 хвилин

ximi4ka — Thu, 27 Feb 2020 16:32:07 GMT

Шалва Амонашвілі: 7 мудрих порад учителям і батькам у вихованні

ximi4ka — Thu, 03 Jan 2019 16:20:02 GMT

Чому вчителю не варто розмахувати перед учнями оцінкою, наче жезлом? Як дарувати дитині подарунки правильно? Чому зелена паста в зошитах учнів — це краще, ніж червона? Якими учнями варто пишатися? На ці та інші запитання відповів під час зустрічі з освітянами в Києві засновник гуманної педагогіки Шалва Амонашвілі.

Шукайте удачі в роботах учнів, а не помилки

Коли вашим учням потрібно писати контрольну, не треба робити грізне обличчя й суворо оголошувати: «Контрольна! Усі підготувались?» Якщо не хочете бути авторитарним педагогом, скажіть, що ця робота — творча: «Спробуйте якнайкраще проявити себе у відповідях». Діти не боятимуться і результати будуть кращими, перевірено не один раз.

Якось дівчинка відкрила зошит, де все було покреслено червоним чорнилом, і розплакалася: «Я не люблю математику, я нічого не розумію. У мене все підкреслено червоним, скрізь помилки…» Моє серце розривається, коли діти плачуть. Але я знав, що треба вчитися в дітей, щоб вибудовувати принципи гуманної педагогіки. Тож я прислухався до голосу цієї дівчинки, яка запитувала мене: «Чому вчителі завжди шукають помилки?» Згадались і слова Сухомлинського: «Ведіть дітей від успіху до успіху, від радості до радості».

Уже наступного дня я замінив червоні чорнила на зелені, працюючи з дитячими зошитами. І шукав відтоді не помилки в учнівських роботах, а успіхи. Якщо хоч одне слово в реченні написано правильно, якщо хоч один математичний приклад вирішено правильно — це успіх. Я підкреслюю це зеленим: «Молодець! Я радий, я здивований! Захоплений тобою!»

А ще в мене на столі завжди лежав зошит, де червоними чорнилами я виписував власні помилки. Адже помилки дітей — це мої помилки, упущення і неорганізованість у педагогіці. Це я насамперед у себе маю виправити помилки. Паралельно дітям пояснював, що помилка дає змогу навчитися, як бути краще. Ось так діти вчились із цікавістю виправляти помилки, а мої зелені чорнила гуляють тепер по всьому світу.

На уроці працюйте з кожним учнем окремо

Готуючи план уроку на наступний день, подумайте про о-о-он того хлопчика з класу або про ту дівчинку, якій треба буде сказати щось, що змусить загорітися дитячі очі. Уже на уроці ставте запитання всьому класу, а відповідь шукайте в кожному з учнів. Вчительська робота — «штучна», адресна.

На жаль, більшість вчителів проводять уроки «для всіх». Так не можна, любі вчителі. На одному уроці має бути стільки окремих уроків, скільки в класі дітей. Як матрьошка в матрьошці. Це мистецтво, якого ви неодмінно зможете навчитися, але одразу воно до вас не прийде. Ви можете помучитись років три — п’ять — вісім, поки не опануєте це мистецтво. Якщо будете працювати з кожним учнем окремо, а не «одним махом з усіма» — це допоможе відкрити дітям їхню місію. Теж не одразу. Адже багато дорослих і самі ще не визначилися зі своєю місією в житті. Тільки не сплутайте: місія — це не професія! Місія — це спосіб життя: у школі, на вулиці, у сім’ї.

Дитина може все, тільки не нав’язуйте їй нічого

…Кожна дитина несе в собі безкінечну енергію духу. Їй немає початку і немає кінця. Саме тому дорослі мають знати: дитина може все, абсолютно все! Єдине, що може обмежувати — тіло як матеріальний субстрат та інструмент духу. Але не допустіть, щоб вам здалося, що ваше тіло — це і є ви. Вважайте, пропало тоді життя.

…Таке поняття як «підготувати дитину до дорослого життя» — абсурд. Ви думаєте, що даєте учням основи наук, але вже завтра більшість цих знань стануть неактуальними, адже вони змінюються швидко. Вчителям, даруючи знання, треба щось, що знадобиться і зараз, і через 10 років, і завжди.

Шалва Амонашвілі: Бийте на сполох, якщо дитина не бешкетує

…Будь ласка, не нав’язуйте дітям своїх думок про будь-що. Лише пропонуйте. А якщо в школі знання пробують нав’язати з криками, претензіями та роздратуванням — учень навряд це прийме в себе. Чинити так з вашого боку буде тяжким злочином. Пам’ятайте, що гуманна педагогіка спонукає до мудрості, до досконалого оволодіння емоціями під час кожної зустрічі з дітьми.

Не методики вирішують наші проблеми, не стандарти. Головне — у кому ці стандарти, і якими очима вчитель дивиться на учня, пропонуючи знання.

Навчіться дарувати світло

…Учитель — той, хто дарує світло. А учень — душа, яка шукає світло. Жага дітей до знань — величезна, їхня непосидючість — спосіб пізнання світу.

…Чи можна назвати урок «процесом передання знань»? Звісно, ні. Тут можемо звернутися до закону, який відкрив Сухомлинський: «Без духовної спільності виховання неможливе». У вас є духовна спільність з вашими дітьми? Часто буває, що люди усміхаються одне одному, обіймаються, а от духовної спільності між ними немає, як і довіри та відкритості.

…Ваш урок має бути подарунком для дитини: «У мене є для тебе щось дуже цікаве. І для тебе теж!» Кожному має щось припасти під час вашого уроку. Не шукайте науку в педагогіці. У ній немає жодного об’єктивного закону. Найкраща ваша наука — присісти навпочепки поряд з учнем і попросити тихенько прошепотіти вам на вухо відповідь на запитання, яке ви поставили всьому класу й кожній дитині водночас.

Якщо ви самі навчатиметеся під час свого уроку — ваші учні далеко підуть, обіцяю.

Пишайтеся слабкими учнями

Зазвичай вчителі люблять похизуватися найсильнішими вихованцями. Якщо їм треба комусь розповісти, який у них клас — неодмінно назвуть імена й досягнення своїх розумників. Але найбільше варто пишатися слабкими учнями, які зробили цього конкретного учня сильнішим. Там, де оголюється проблема, потрібна ваша допомога. Врятуйте учня-лінька, неорганізованого учня, невмотивованого учня — це буде мірилом вашої сили.

Вчіться не втягувати дітей у гонитву за оцінками

Ви й без мене чудово знаєте, що шкільні оцінки не визначають особистість вашої дитини. Оцінка не передбачить її долю — це теж маєте тримати на думці.

Соромно має бути учителю, який забуде про це і дивитиметься на дитину, як на ходячу цифру. І залежно від цифр судитиме про неї: гарна вона чи погана, здібна чи ні, розвинена чи «малорозвинена», вийдуть з неї люди чи ні. Адже минуть роки, і саме життя покаже, що «погані» учні стали гарними, добрими людьми, хтось із них навіть проявив великий талант. А за туманністю оцінок учительські очі не бачать цього.

Зверніть увагу, усе гарне оспівується в народній творчості, у творчості поетів, композиторів, художників. Але ні народ, ні хтось із композиторів, поетів чи художників не надихнувся оцінками. Про контрольні та іспити чомусь ніхто не написав бодай рядка в піснях чи поезіях, держіспитам теж не присвятили хвалебних од чи хоча б трохи музики.

Шалва Амонашвілі: Вірте в безмежні можливості своєї дитини

Боротьба за оцінку провокує неправду, хитрування, девальвацію шкільного життя, протистояння та конфлікти. А ще — заважає родині й батькам пізнати свою дитину як особистість. Я переконаний: оцінки не мають педагогічного й психологічного виправдання, адже вони — чинники примусу.

Діти й так прагнуть вчитися та пізнавати, це їхнє єство. А дорослі ще прагнуть додати батога й пряника, застосовують підхльостування. Тут проблема в учителях, які вірять у свій авторитаризм, а оцінки в їхніх руках — щось на кшталт жезла, якого діти бояться і тому поводяться на уроках більш-менш стерпно.

Вибудовуйте з дитиною стосунки так, щоб оцінки не затьмарювали життя: налаштовуйте на активність, вселяйте впевненість у своїх здібностях.

Даруйте дітям подарунки правильно

Дитина — істота радісна. Вона народжується, щоб радіти й тішити. І їй дуже пощастить, якщо народиться в радісних батьків. Радість — це добра сила виховання, живлення духовної осі. Одна з найпоширеніших форм давання дитині радості — це дарувати їй подарунки. Що несподіваніший, довгоочікуваніший та жаданіший подарунок, то більше радості переживатиме дитина.

Але щоб дарувати радість правильно, дотримуйтеся простих умов:

Радість, яку ми хочемо викликати в дитині за допомогою подарунка, має бути рідкістю.
Даруйте дитині те, про що вона мріє, або ж випереджаймо її очікування і даруймо те, про що вона могла би мріяти в недалекому майбутньому.
Даруйте без жодних умов, щоб дитина не почувалася перед вами в боргу.
Хоч би як у майбутньому дитина не засмутила вас, ніколи не дорікайте подарунками.
Подарунок треба дарувати красиво. Часом кажіть: «Заплющ очі… А тепер розплющ!» Часом кладіть подарунок під подушку чи на тумбочку біля ліжка, щоб, прокинувшись вранці, дитина знайшла його.
Радійте подарункові разом з дитиною.
Якщо дитина теж дарує вам подарунок, до того ж зроблений власними руками, впродовж тривалого часу згадуйте про це і радійте. Дитина помітить, як ви бережете її подарунок і як вона вас цим тішить.