Україна — держава, здавна відома як інтелектуальне та духовне джерело Європи і світу. На українській землі народжувалися та втілювалися в життя геніальні ідеї й новітні технології, вона збагатила всесвітню скарбницю філософської думки, богослов’я, мистецтва, літератури й науки.

Долі українських науковців дуже подібні між собою: їхню творчість знають на чужині й мало або й зовсім не знають на батьківщині. Світові відомі імена Степана Тимошенка, Ігоря Сікорського, Юрія Кістяківського, Сергія Корольова, Михайла Янгеля, Миколи Духова, Володимира Коваленка, Михайла Остроградського, Абрама Йоффе та багатьох інших, але мало хто знає, що вони — українці, які свого часу були змушені залишити рідну вітчизну.

   Зараз наголошується на нагальній необхідності «повернути Україні імена видатних діячів, митців та вчених, «привласнених» іншими культурами», популяризувати розробки українських винахідників на батьківщині.

Так творцями перших літаків, вертольотів і ракет, теоретиками і практиками космосу, знаними діячами медицини, всесвітньо відомими мікробіологами-вірусологами, конструкторами кораблів були саме українці. Проте історично склалося так, що світових висот своєї наукової творчості багато вітчизняних учених досягли за кордоном. Відсутність власної державності була причиною низки проблем, через які звичайні трудівники і представники наукової еліти країни емігрували за кордон.

Причиною для виїзду з України в різні часи були: економічна залежність держави, нестабільність суспільного життя, політичні переслідування, низький рівень соціального забезпечення, поступове зубожіння населення, обмежений доступ до освіти та системи охорони здоров’я, нарешті, відсутність належних умов для професійного зростання.

Діагностика раку і туберкульозу за аналізом слини
Проба Суслова - аналіз слини людини дозволяє діагностувати рак і туберкульоз. Дозволяє уникнути небезпечної для здоров’я прививки Манту (при ній в організм вводиться ослаблений вірус туберкульозу і якщо людина сама ослаблена є вірогідність захворіти на туберкульоз)

Євген Суслов придумав як діагностувати рак і туберкульоз за аналізом слини. Точність проби Суслова - 90%, при класичній Манту - 55%. Цей аналіз набагато дешевше «кривавого» аналізу на рак, безпечніше і не менш точний. Але в Україні розробка не йде - її ігнорують. Тому Суслов вирішив запускати її в життя в Західній Європі.

Сучасна конструкція кораблів
Степан Онисимович Бурачок побачив величезні переваги застосування електродвигуна в кораблебудуванні. Він створив гідрореактивний водометний рушій (та обґрунтував економічні переваги його застосування), судновий герметичний водотрубний котел, який працює на рідкому пальному, уперше запропонував секційний принцип спорудження корабля — винахід, який не втрачає актуальності і досі.

Телескоп Максутова
У 1941 р. одесит Максутов Дмитро Дмитрович винайшов меніскові системи оптичних приладів, які нині носять його ім’я і широко використовують у телескопобудуванні. Він створив новий тип телескопа (телескоп Максутова), в основі якого меніскова оптична система, що поєднує багато переваг як рефрактора, так і параболічного рефлектора, а відрізняється простотою конструкції, забезпечує зображення хорошої якості. Цей метод почали використовувати не лише у його лабораторії, а й на міжнародному рівні. Так телескопи на менісковій оптичній системі виготовляли американські компанії «Celestron», «Meade», «Questar».

Напівпровідниковий та лазерний світлодіод
Голоняк Нік (Батьки Голоняка, українці, приїхали до США із Закарпаття) протягом 1957–1963 рр. працював у Головній лабораторії напівпровідників «Дженерал Електрик Компані» у м. Сіракузи (штат Нью-Йорк), де зробив кілька важливих відкриттів у галузі напівпровідникових приладів, серед яких — перший функціональний світловипромінювальний діод і напівпровідниковий лазер. Надзвичайно економічні світлодіоди почали використовувати під час виготовлення фар автомобілів, світлофорів, електронної і побутової техніки, конструювання інформаційних табло на транспортних вузлах, стадіонах тощо. Його винаходи дали змогу розробити червоні лазери, які функціонують у видимому спектрі й використовуються у CD- та DVD-програвачах. Нік Голоняк брав участь у винайденні тріода — пристрою, на базі якого працюють комп’ютери, телевізори й інші сучасні електронні прилади.

Електронне телебачення, катодна трубка - головна деталь телевізора
Грабовський Борис Павлович — фізик, винахідник електронного телебачення.
Народився 26 травня 1901 р. у м. Тобольську (нині — Тюменська область, Росія), де відбував заслання його батько — відомий український поет-демократ Павло Арсенович Грабовський. 26 липня 1928 р. у Ташкенті він уперше у світовій практиці здійснив експеримент передачі на відстань рухомого зображення електронним способом. Через протидію прихильників тогочасної системи механічного телебачення (за схемою німецького винахідника П. Ніпкова, 1884 р.) учений був змушений припинити дослідження. В 1924 році Павло Грабовський також винайшов катодну трубку - головну деталь телевізора.

Протигаз
Зелінський Микола Дмитрович — винахідник протигазу.
Народився 6 лютого 1861 р. у м. Тирасполь Херсонської губернії (тепер — Республіка Молдова) у дворянській родині. У 1915 р. у Петербурзі провів успішні досліди з використання окисних каталізаторів у процесі крекінгу нафти, її ароматизації, спільно з Е. Кумантом створював вугільний протигаз, винайшов спосіб нейтралізації отруйної дії газів і рідин за допомогою активованого вугілля, провів низку досліджень зі встановлення органічного походження нафти.

Радар
Гінцтон Едвард Леонард — конструктор радара.
Народився 27 грудня 1915 р. у Катеринославі (тепер — Дніпро).
У 1929 р., аби уникнути радянських репресій, разом із родиною емігрував до США. Навчався у Каліфорнійському (Берклі) та Стенфордському університетах, отримав ступінь доктора наук.

Будучи асистентом Стенфордського університету, Едвард Гінцтон захопився дослідженням мікрохвиль і сконструював попередник радара. На початку Другої світової війни учений зі своїм винаходом прибув до Нью-Йорка, де спільно зі Стенфордською групою науковців почав працювати у «Сперрі Гіроскоуп Компані».

Розроблені за його участі радарні установки відіграли велику роль у створенні системи протиповітряної оборони США. Пізніше винахід Е. Гінцтона використовували у системах космічного зв’язку й управління літаками, артилерійських системах, телефонній і телевізійній галузях.

Квантова органічна хімія
Смакула Олександр Теодорович — фізик, засновник квантової органічної хімії.
Народився 9 вересня 1900 р. у с. Доброводи Збаразького району на Тернопільщині. В Інституті медичних досліджень кайзера Вільгельма (м. Гейдельберг) учений очолив оптичну лабораторію.

Досліджуючи стероїди, вітаміни й органічні кристали, він став фундатором квантової органічної хімії. Процес трансформації кристалічного вуглеводу електричними збудженнями релектронів називають тепер «інверсією Смакули».

Вірусна природа ракових пухлин
Дмоховський Леонтій-Людомир — відкривач вірусної природи ракових пухлин, засновник школи онкологічної вірусології.
Народився 1 липня 1909 р. у Тернополі в родині греко-католицького священика. Леонтій-Людомир Дмоховський проводив дослідження у галузі імунології, серології пухлин, вірусології, генетики й ендокринології. У 1953 р. він виявив вірусне походження злоякісних пухлин.

Науковець уперше застосував електронну мікроскопію в онкологічній вірусології та відкрив віруси лейкемії й у злоякісних пухлинах грудей мишей. Учений довів присутність таких субклітинних інфекційних агентів у людей, використав оригінальні методи вивчення відношення вірусів до раку. Останнім підтвердженням його наукових припущень стало відкриття генів злоякісних пухлин у 1982 р. вже після смерті ученого.

Під керівництвом Л. Л. Дмоховського вдосконалили свої знання більшість онкологічних вірусологів світу, зокрема майже всі японські вчені у цій галузі. Науковець був консультантом Інституту раку США. Є автором і співавтором понад 450 наукових праць.

Формула, що дозволяє розрахувати повернення космічного корабля на орбітальну станцію з поверхні іншої планети

Богачевський Ігор Данилович — учений у галузі аеронавтики й астронавтики.
Народився 7 вересня 1928 р. у м. Сокаль на Львівщині в родині адвоката Данила Богачевського та громадської діячки Ростислави Богачевської. Ігор Данилович є автором формули, що дозволяє розрахувати повернення космічного корабля на орбітальну станцію з поверхні іншої планети. Завдяки цій формулі було розраховано політ на Місяць, а також повернення на Землю космічного корабля США — проект став реалізацією ідеї та розрахунків Ю. Кондратюка.

Вінчестер ( жорсткий диск )

Любомир Романків — винахідник процесів будови індуктивних і магнето-опірних мікроголовок для записування інформації, на основі яких були створені жорсткі диски та перші персональні комп’ютери. Є автором і співавтором понад 60 патентів, 130 наукових статей, редактором десяти томів матеріалів технічних симпозіумів США. 

Народився 17 квітня 1931 р. у Жовкві на Львівщині. У 1957 р. закінчив Альбертський університет (Канада), у 1962 р. — Массачусетський технологічний інститут (США). Із 1955 р. — інженер хімії, з 1962 р. — доктор металургії і матеріалів.

Нині живе у м. Браєркліф Манор, штат Нью Йорк. Учений очолює відділ електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації «ІВМ», є провідним науковцем цієї компанії в галузі комп’ютерних технологій, членом Академії інженерних наук «ІВМ», дійсним членом управи американського НТШ та Академії інженерних наук України.

Л. Романків — активний діяч українських студентських і громадських організацій діаспори, член президії Світового конгресу вільних українців. Із 1946 р. — член Пласту. Зараз є Начальним Пластуном, членом 29-го Куреня Уладу пластових сеньйорів «Сіроманці», опікується розвитком цієї організації в Україні. Також організував і очолив студентські товариства в Едмонтоні й Бостоні, акредитовані курси української культури в Мерсі Коледжі Нью-Йорка.

Нагороджений золотими медалями Електрохімічного товариства США, ІЕЕЕ, медалями В. Пекіна, В. де Нора Товариства електрохімічної промисловості США, М. Лібмана. У 2000 та 2001 рр. був визнаний «Винахідником року». Коли ви запускаєте комп’ютер - ви використувуєте 7 його патентів.

Астрономічний годинник
Федченко Феодосій Михайлович — фізик, механік, конструктор.
Народився 16 квітня 1911 р. у с. Боровиця на Київщині (зараз — селище Чигиринського району Черкаської області). у 1955 р. сконструював ізохронний маятник, трипружинний підвіс і вирішив проблему, над якою тривалий час працював відомий нідерландський учений Х. Гюйгенс: як забезпечити незмінність періоду коливань маятника при зміні амплітуди його коливання.

Згодом, у 1957 р., він отримав свідоцтво на винайдення електромеханічного годинника. Того ж року перспективного вченого перевели у Всесоюзний науково-дослідний інститут фізико-технічних і радіотехнічних вимірювань. Тут він продовжив роботу над удосконаленням маятникових зберігачів часу і в 1959 р. запатентував новий тип маятникового астрономічного годинника.

Пізніше світ побачили такі винаходи Феодосія Федченка: годинники АЧФ–1, АЧФ-2. У 1962 р. було зареєстровано новітню розробку вченого — АЧФ-3 («Дослідження роздільного впливу на хід годинника АЧФ-3 ізохронувального підвісу й імпульсного механізму»). Згідно з рішенням ради ВНДІ метрології ім. Д. І. Менделєєва у 1966 р. вченому присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук.

Винахідник створив не тільки досконалий маятниковий зберігач часу, а й покажчик часу — вторинний годинник нового типу із симетричним анкерним приводом (1970), який вирізняється підвищеною точністю та надійністю: забезпечує рівномірність спрацьовування електромагнітного механізму і, відповідно, пристрою переміщення секундної, хвилинної та годинної стрілок.

Розробки вченого експонували на різних всесоюзних і всесвітніх виставках. За заслуги в галузі створення нових конструкцій приладів часу Феодосій Михайлович нагороджений золотими (1962, 1965) та срібною (1976) медалями ВДНГ, нагрудними знаками «За заслуги у галузі стандартизації» (1966, 1971), орденом «Знак Пошани» (1967).

У Політехнічному музеї засновано особистий фонд Ф. М. Федченка. Тут зберігають предмети, документи, світлини, друковані видання, що презентують його винахідницьку діяльність, а також унікальні експонати — знаний годинник АЧФ-3, авторські зразки годинника АЧФ–1 та вторинного годинника власної конструкції.

Радянська атомна бомба
Духов Микола Леонідович — розробник важких танків КВ та ІС, головний конструктор першої радянської атомної бомби. Народився 28 жовтня 1904 р. у с. Веприк Гадяцького району на Полтавщині у родині фельдшера цукроварні. Закінчив Гадяцьку чоловічу гімназію та Веприцьку трудову школу. У Веприку працював секретарем комітету бідноти, агентом продрозверстки при райвиконкомі, завідувачем районної хати-читальні, загсу, секретарем райземлісу.

У 1925 р. М. Л. Духов влаштувався на Чулахівський цукровий завод. За рік він опанував професію хронометражиста, пройшов шлях від робітника до завідувача техніко-нормувального бюро. Микола Леонідович сконструював перший у Чупахівці радіоприймач.

Протягом 1926–1928 рр. навчався на робітничому факультеті Харківського геодезичного інституту, після закінчення якого отримав направлення в Ленінградський політехнічний інститут. У 1932 р. закінчив механічний факультет цього вишу (спеціальність «Конструювання тракторів і автомобілів») та почав працювати на Кіровському заводі.

Тут займався конструюванням пристроїв масового виробництва для популярного в той час трактора «Універсал», брав участь у створенні першого вітчизняного автомобіля Л–1, виготовленні важкого підйомного залізничного крана. В 1938 р. став начальником конструкторського бюро серійних танків Т-28, а вже в наступному році розробив конструкцію нового важкого танка КВ. Тоді Миколу Леонідовича призначили заступником головного конструктора Кіровського заводу.

У 1940 р. група інженерів під керівництвом М. Л. Духова створила захисні щитки для воїнів і мінні трали. За це вченого нагородили медаллю та орденом Леніна. На початку війни Микола Леонідович був призначений головним конструктором Челябінського тракторного заводу, де керував виготовленням танків КВ і Т-34. У 1943 р. став головним конструктором Кіровського заводу в евакуації.

Тут було налагоджено виробництво важких танків ЙС, ЙС-3, модифікації інших танків. За цю роботу та вдосконалення танка Т-34 конструктор нагороджений Сталінською премією і орденом Трудового Червоного Прапора. У 1944 р. був обраний завідувачем кафедри Челябінського механіко-машинобудівного інституту. В 1945 р. йому присвоєно військове звання генерал-майора інженерно-танкової служби, пізніше — генерал-лейтенанта інженерно-технічної служби.

У 1948 р. Микола Духов почав працювати в атомній промисловості — був призначений головним конструктором і заступником наукового керівника науково-дослідного інституту. Згодом обіймав посади головного конструктора і наукового керівника новоствореного конструкторського бюро оборонної промисловості.

Екраноплан
Алексєєв Ростислав Євгенович — винахідник екраноплана. Народився 18 грудня 1916 р. у м. Новозибков Чернігівської губернії (з 1926 р.- Брянська область).

У 1962 р. в Центральному конструкторському бюро розпочалася робота з конструювання екраноплана КМ («Корабель-Макет») для військово-морського флоту СРСР, у 1964 р. — екраноплана Т–1 для повітрянодесантних військ.

Перший повинен був літати на кількаметровій висоті, другий — підніматися до висоти 7500 м. У 1966 р. найбільший в історії літальний апарат КМ був спущений на воду.

На початку 70-х рр. ХХ ст. тривала робота над проектуванням десантного екраноплана «Орлятко», а вже в 1979 р. він став однією з бойових одиниць військово-морського флоту та отримав штатний номер МДЕ–160.

Ядерні реактори
Доллежаль Микола Антонович — інженер-теплотехнік, конструктор ядерних реакторів. Народився 27 жовтня 1899 р. у м. Омельник Катеринославської губернії (зараз — Запорізька область). У 1946 р. був залучений до радянського атомного проекту, в якому розробляли перші промислові ядерні реактори для виробництва збройового плутонію (агрегати «А», «АІ») — водографітові установки з вертикальним розташуванням графітових колон і каналів водяного охолодження. Після успішних випробувань атомної бомби влітку 1949 р. вчений почав створювати енергетичні реактори для корабельних установок.

У 1952 р. М. А. Доллежаль очолив «спеціальний інститут» НДІ-8, створений для конструювання реакторів усіх типів, і керував ним понад 30 років. Науковці установи проектували реактори всіх основних типів — енергетичні, промислові, дослідницькі. У 1954 р. був розроблений перший проект реакторної установки для підводних човнів. У тому ж році почала працювати перша в світі АЕС в Обнінську, яка базувалася на «агрегаті АМ» — канальному ядерному реакторі на водографітовій схемі.

У 1958 р. уведений в експлуатацію реактор ЕІ-2 подвійного призначення (Сибірська АЕС), який виробляє енергію у промислових масштабах та збройовий плутоній. Згодом вчені під керівництвом Миколи Доллежаля та Ігоря Курчатова створили реактори РБМК подвійного призначення, ВВЕР тощо.

У 1961 р. науковець заснував кафедру енергетичних машин і установок у МВТУ та очолював її протягом 25 років.

Детектор, для дослідження ДНК і ракових пухлин
Шарпак Жорж (Харпак Георгій) — фізик. Народився 1 серпня 1924 р. у м. Дубровиця Сарненського повіту (нині — Рівненська область). Захоплюючись експериментальною фізикою, молодий науковець із 1959 р. працював у Європейському центрі ядерних досліджень.

Жорж Шарпак зробив вагомий внесок у розвиток ядерної фізики. За винахід та вдосконалення детектора елементарних часток, зокрема багатопровідної пропорційної камери, у 1992 р. був удостоєний Нобелівської премії в галузі фізики.

Останнім часом приділяє велику увагу застосуванню своїх камер у біології та медицині, для чого створив власне мале підприємство. Розробив новий тип детектора, за допомогою якого можна досліджувати структуру ДНК і ракові пухлини. Прилад пройшов випробування у Пастерівському інституті, наукових установах Женеви.

Розшифровка письмен індіанців майя
Ю́рій Валенти́нович Кно́розов народився 19 листопада 1922, в Харкові. Вирішив проблему, над якою століттями ламали голови перекладаі всього світу - розшифрував ієрогліфи індіанців майя.

Кнорозов склав каталог ієрогліфів майя (опублікований 1999 року в Мексиці в трьох томах) і до 1952 року зміг встановити фонетичне читання деяких з них. В першу чергу його цікавили тексти в збережених кодексах майя. Доповідь Ю. В. Кнорозова на захисті дисертації на здобуття ступеня кандидата історичних наук (29 березня 1955, тема: «"Повідомлення про справи в Юкатані" Дієго де Ланди як етно-історичне джерело») тривала три з половиною хвилини, після обговорення йому одноголосно була присуджено ступінь доктора історичних наук.

Захист дисертації по індіанцям майя стала науковою та культурною сенсацією в Радянському Союзі. Дуже швидко про дешифрування дізналися і за кордоном. Жодного разу не побувавший у Мексиці, радянський дослідник зробив те, чого не домоглися багато вчених різних країн, що роками проводили польові дослідження. Не виходячи з кабінету, він дешифрував древній лист, грунтуючись на текстах трьох збережених рукописів.

Інтернет-гроші Pay Pal
Левчин Максиміліан (народився 1974 року в Києві) - співзасновник та
головний інженер PayPal, віце-президент з розробки в компанії Google. Перші великі гроші на стартапі заробив в 2002 році, коли eBay придбала платіжну систему PayPal за $1,5 млрд. Йому, як одному зі співзасновників належало тоді 2,3%, і він отримав в результаті поглинання близько $34 млн. В наш час гроші Pay Pal є найпоширеніими інтернет-грошима у світі.

Реактивний двигун
Мико́ла Іва́нович Киба́льчич народився 19 (31) жовтня 1853 року в місті Короп Чернігівської області. Ще за часів навчання у Новогрод-Сіверській гімназії та спілкуючись зі своїм дядьком, Микола Іванович познайомився із народницькими ідеями. В умовах заборони продовжити освіту він обрав шлях революціонера-підпільника.

Народники належно оцінили здібності екс-студента. Згодом Кибальчич працює і в підпільних друкарнях, і у так званих «пекельних лабораторіях», де виготовляли вибухівку і зброю для терористичних актів. Там і проявився його неабиякий талант хіміка і винахідника. Микола навчився у домашніх умовах робити нітрогліцерин і динаміт. Навіть більше — він поліпшив їх якість.

Динаміт Кибальчича за своїми характеристиками перевершував динаміт його винахідника — шведа Нобеля. Під час останнього замаху на царя 1 березня 1881 року вирішальну роль зіграла «забійна сила» бомби, створеної Кибальчичем. Однак після цього прожити на свободі талановитому винахіднику вдалося недовго — його заарештували через сімнадцять днів після теракту. У камері, за кілька днів до страти, Микола розробив проект реактивного літального апарата.

У проекті Кибальчич розглянув пристрій порохового ракетного двигуна, керування польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, забезпечення стійкості апарата тощо. Схему унікального апарата арештант надряпав уламком гудзика на стіні каземату… Миколі Кибальчичу вдалося передати папери з розробленим проектом адвокату. Однак їх вилучила царська «охранка», долучила їх до справи і відправила у спецархіви таємної канцелярії. 

Значно пізніше до принципів ракетобудування самотужки прийде вчитель з Калуги — Костянтин Ціолковський, який стверджував що його предки були запорізькими козаками.

Спецефекти Голівуду
Українець Мамут Євген Шамаєвич народився в Ташкенті 9 липня 1942 року.Середню і вищу освіту отримав у Харкові. Євген Мамут емігрував з Харкова до США в 1978 році. У США він розробляє низку спецефектів для голівудських фільмів.

«Еластик-ефект» («The elastic effect») Даний ефект був створений для рекламного ролика «Рено». Машина розтягується на повороті, неначе пружина, а інші об'єкти залишалися нерухомими. Це досягнуто без комп'ютерної графіки за допомогою 1200 смужок-«масок», які в потрібний час по черзі перекривали кадр.
«Камуфляж-ефект» («Camouflage effect») Даний ефект створє невидимість та прозорість персонажа, якого про статиці непомітно, а при динаміці відбувається тільки оплазмований натяк на тіло.

Саме цей ефект використав режисер Джон Мактірнан для фантастичного бойовика «Хижак» у 1987-му році. «На комп'ютері „камуфляж-ефект“ робиться за 10 хвилин, — каже Є. Мамут, — але тоді комп'ютерів не було, і мені довелося повозитися з небаченим на ті часи спецефектом два тижні.

„Хижак“ створювався на верстаті оптичного друку, за який мій бос виклав мільйон доларів! Це була ризикована інвестиція, враховуючи, що через п'ять років усі вже робилося на комп'ютерах. Але за ці лічені роки верстат окупив себе десятикратно». Даний спец-ефект Євген Мамут розробив разом із Джоелом Хайнеком

«Батік-ефект» Даний ефект створений для анімації «Носоріг» методом техніки батіку. Фарба капає на шовк та розпливається і її в реальному часі знімає камера.

"Катюша"

Реактивна система залпового вогню, яка є прообразом для суасних реактивних систем Град була створена українцем Іваном Гваєм. Іван Гвай народився 13 грудня 1905 року у місті Катеринославі (тепер Дніпропетровськ).

Під керівництвом Гвая була створена установка для ракетних снарядів «Флейта», призначена для літаків І-15, І-16. У 1937–1938 роках «Флейта» була взята на озброєння і у 1939 році успішно застосована у боях на Халхін-Голі.

У 1939–1941 роках була розроблена пускова установка для реактивних снарядів на базі вантажного автомобіля ЗіС-6 — БМ-13, яка у подальшому стала відома як «Катюша». БМ-13 було взято на озброєння 21 червня 1941 року.

Рамковий вулик
Петро́ Іва́нович Прокопо́вич народився 10 липня 1775, с. Митченки, Бахмацький район, Чернігівська область. 1814 — створив перший у світі розбірний рамковий вулик. У ньому винахідник вперше виділив рамку в самостійну частину бджолиного житла. Завдяки цьому стало можливим вільно оглянути бджолину сім'ю й активно впливати на хід її розвитку. Вулик Прокоповича дозволив вилучати мед, не винищуючи димом бджіл, як це практикувалося в ті часи. Нині рамкою оперують мільйони пасічників у світі.

Ще один визначний винахід Прокоповича — дерев'яна перегородка з отворами, через які проходять тільки робочі бджоли, що дає можливість отримувати чистий мед у рамках.

Усвідомлюючи важливість свого відкриття, Прокопович створив першу в Російській імперії та єдину тоді в Європі школу пасічників.

Русская рука - прилад для Голівуду

Анатолій Акимович Кокуш (*, Керч) — український інженер у галузі кінотехніки. Основні розробки:
гіростабілізований операторський кран «Авторобот» (американська назва – "Російська рука"/Russian Arm);
операторські крани серії «Каскад».

Повітряна куля на рідкому паливі
Першу у світі повітряну кулю на рідкому паливі винайшов українець - Ігнатій Мартинович в 1784 році.
Європу швидко охопила повітряна лихоманка. Експерименти братів Монгольф'є широко висвітлювала преса того часу – і на українських землях теж про них чули.

Чув і професор фізики Львівського університету Ігнатій Мартинович, людина гострого розуму і строкатої біографії. Він подорожував Європою, навчався в кількох університетах, побував францисканським ченцем і навіть абатом монастиря, потім став переконаним атеїстом, написав 16 наукових праць, служив в австрійській розвідці, цікавився драматургією і військовою стратегією.

А ще Мартинович винаходив. Багато. Особливо багато – у Львові, де працював з 1784 по 1791 роки. Там Мартинович здружився з доктором медицини Непомуценом Антонієм Германом, колишнім королівським лікарем. Разом вони створили автоматичний пальник на рідкому паливі – більше не було необхідності брати із собою на небеса кошик соломи. Винайдений Мартиновичем і Германом спосіб використовується в повітроплаванні й у наші дні.

Одного пальника було замало – у січні 1784-го вчені взялися конструювати повітряну кулю власного зразка. 4 березня 1784 року о п'ятій годині пополудні безліч городян прийшли в парк Більського подивитися на диво дивне. Величезна куля (без пасажирів), яка рухалася теплим повітрям, піднялася в небо на сотню метрів всього за хвилину. Стежити за пальником було нікому, він незабаром згас – і аеростат повільно спустився на землю.

  Операція на відкритому серці
Першу у світі операцію на відкритому серці провів українець Аполлінарій Підріз в Харкові в 1897 році. Вперше в Рос. імперії здійснив операції на селезінці (1887 року) і на пораненому серці (1897 року), автор першого в Рос. імперії посібника з урології.

Другий персональний комп’ютер
Стів Возняк - українець, творець другого персонального комп’ютера - Макінтош. Друга людина в компанії Apple (Епл). Логотоп Епл - надкушене яблуко - це відомий український вислів "Як не з’їм так понадкусую". Стівен Джобс починав свою зіркову кар’єру не сам, а разом з вихідцем з України - Стівеном Возняком. Перший "яблучний" комп'ютер народився у дитячій кімнаті Стіва Джобса, де хлопці разом працювали над дивними пристроями.

Стівен Возняк пропонував соковиту назву для спільної компанії: Banana. Однак Джобс хотів опинитися на перших сторінках телефонного довідника і обрав яблуко - Apple - A - перша буква у списку в алфавіті. А Macintosh - один із сортів яблук, популярний у США. На початку 1975 року на ринку з'явився перший персональний комп'ютер Altair 8800. Тоді Стівен не міг дозволити собі витратити 400 доларів на цей комп'ютер, тому він вирішив зібрати свій власний, використовуючи готовий мікропроцесор від компанії Motorola і декілька модулів пам'яті.

У тому ж 1975 шкільний приятель Возняка Стів Джобс запропонував йому створити модель комп'ютера, орієнтованого на запити любителів та ентузіастів комп'ютерної справи. У гаражі, який належав батькам Джобса, вони створили комп'ютерну плату, прототип комп'ютера Apple I. Місцевий торговець електронним обладнанням замовив їм 25 таких пристроїв, після чого Возняк залишив колишню роботу, щоб стати віце-президентом нового підприємства.

1 квітня 1976 Джобс і Возняк заснували компанію Apple Computer, Inc. (нині — Apple Inc.), яка була зареєстрована в 1977 році. Своєю назвою дітище Возняка і Джобса зобов'язане творчості групи The Beatles. В оформленні обкладинок всіх пізніх альбомів групи використовувалося зображення яблука (англ. apple).

Першою продукцією новоутвореної компанії став комп'ютер Apple I ціною в 666,66 доларів, що відрізнявся простотою і компактністю. Всього було продано 600 таких машин. Apple II, що з'явився незабаром, став ще компактнішим і зручнішим у використанні. Успіх компанії виявився феноменальним, і в 1980 році вона стала акціонерним товариством.

Наступними кроками фірми стало виробництво принтерів і програмного забезпечення. Возняк написав більшу частину програмного забезпечення, яке працювало на Apple. Його авторству належить просунута мова програмування Calvin, набір віртуальних інструкцій 16-бітного процесора, відомих як SWEET16, і комп'ютерна гра Breakeout, яка спонукала додати звук.

У 1980 році Apple II вийшов у публічний продаж і зробив Джобса і Возняка мільйонерами. До 1992 року щорічний прибуток фірми досяг 7 млрд доларів.

За офіційною статистикою щороку українці роблять 15 тис. винаходів. Але цифра насправді вища, вважають експерти, оскільки часто українські вчені-винахідники працюють за кордоном.
Чому ж ми такі бідні, якщо в нас стільки геніальних людей? Тому що наші геніальні люди дарують свою геніальність іншим державам. І Інші держави пожинають мільярдні прибутки з їхніх винаходів. Є така приказка, що говорить "хто де народится - той там і стане у пригоді".

Якби Бог хотів, щоб ми народились за кордоном - він зробив би це. Але ми народжені в Україні саме для того, щоб реалізуватися тут, в Україні, і своїми винаходами підняти Україну. Сучасна проблема українців - це запроданці. І не важливо, кому вони продають свою совість: Росії, Європі, чи Америці. Доки в нас будуть запроданці - доти і будемо борсатися на місці. Тож, вибір за вами, шановні винахідники: залишити Україну в біді, чи підняти її. Друг пізнається в біді.

Джерела : 

https://plus.google.com/103071676773530042957/posts/KonvWaBVCeB 
https://plus.google.com/103071676773530042957/posts/KonvWaBVCeB?pid=6186373232289015938&oid=103071676773530042957 

Початок читайте  частина 1